Marcion of sinope as a theoretician of “canonicity” and the “foederal” political and legal concept of “Catholicism” in the Roman Empire

кандидат політичних наук, юрист, лавреат премії імені Миколи Лукаша за переклади з латини, асистент кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ТЕОРЕТИК «КАНОНІЧНОСТІ» МАРКІОН І «ФЕДЕРАТИВНА» ПОЛІТИКО-ПРАВОВА КОНЦЕПЦІЯ «КАТОЛИЦИЗМУ» В РИМСЬКІЙ ІМПЕРІЇ Вступ.Страта творця вчення про кафоличність церкви, єпископа Ігнатія Антіохійського 1 (Ιγνάτιος Αντιοχείας) [1, c. 7-9], що трапилася бл.110 р. н. е., не стала сигналом до масштабних антихристиянських гонінь [3; 4, Plinius, Epistulae X. 96-97].Римські імператори-принцепси Траян (98-117) і Адріан (117-138) насправді вкрай стримано ставилися до християнських еклезій, якщо ті не виступали відкрито проти адміністрації та, головне, імператорського культу [4, p. 503-505].На користь їхньої умовної «толерантності» свідчить маса документів та археологічних знахідок, підтверджуючи динамічний розвиток християнських культів упродовж першої половини ІІ століття н. е.Вже тоді швидке поширення християнських ідей 2 виявилося фактом реальної дійсності.Зрештою, концепції і теорії антіохійця Ігнатія [5], попередньо обґрунтувавши феномен «католицтва» («καθολικός»